Описание
"На Вкраїні мальовничих
Є багато сіл і міст
Найрідніше з них - Лисиче
Де народився я і ріс
Де б не був, до себе кличе
Дороге село Лисиче" Г. М. Яковчук
Історична довідка с. Лисиче Славутського району Хмельницької області Село Лисиче – центр Лисиченської сільської ради. Сільраді підпо-
рядковано села Дідова Гора і Потереба. Село Лисиче розташоване у північно-західній частині Славутсько-
го району, на півночі Хмельницької області. Від районного центру
м.Славути село Лисиче знаходиться на відстані 23 км, від залізничної
станції Кривин - 7 км . Вся площа земель сільської ради становить
34,4 кв.км. Кількість населення станом на 1 січня 2007 року в 205 дворах 442
жителі Походження назви села точно невідоме. Є дві версії про її походження. Одна з них свідчить, що село було розташоване в лісі
(«ліси це»).Друга розповідає, що з лісу, що оточував село, текла річка з назвою «Лисича», а в лісі було дуже багато лисиць. Поблизу села знайдені знаряддя праці мідної доби. Є відомості отримані від старожилів, що у 18 – 19 ст. жителі Лисичого були кріпаками польських панів Марії та Ганни Сигізмундових Джезбіцьких. Стаття 689 Житомирського архіву повідомляє, що в 1860 році в селі Лисиче існувала школа писемності при 12 учнях чоловічої статі. В 1923 році в селі була утворена місцева рада. В період колективізації 1930 року в селі Лисиче було створено сільськогосподарську артіль «Нове життя», яка існувала до окупації села фашистами. З визволенням села від фашистів артіль було відновлено, згодом названо колгоспом ім.Щорса, ще пізніше колгоспом «Дружба». Під час Великої Вітчизняної війни 1941 року в селі діяла підпільна група під керівництвом І. М.Яковчука і К.М. Гаврилюка, що була підпорядкована Славутській підпільній організації, очолюваній лікарем Ф. Михайловим і вчителем А. Одухою. В групу входили: І.М. Яковчук, К.М. Гаврилюк, Ф.Г. Яковчук, Г.Г. Самолова-Яковчук, Н.Т.Дмитрук, М.І. Шпарук,Г.І. Супруненко, Г.Я. Сімчук. Пізніше вона увійшла в загін
ім. Ф. Михайлова, командиром якого став Клим Гаврилюк, комісаром Іван Яковчук. В роки війни з сіл Лисиченської сільської ради на фронт було мобілізовано 286 чол. З них 184 не повернулись. В 1968 році в пам’ять про загиблих в селі було споруджено пам’ятник. Орденами і медалями за участь у війні нагороджено 119 чол., уродженцю села Лисиче Климу Карповичу Олейнюку указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За післявоєнний період 40 колгоспників нагороджено медаллю «За трудову доблесть». Четверо юнаків виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані. В 1981 році один з них, Віталій Троцюк, загинув. Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». В 1999 році скульптор-художник Світлана Мефодіївна Лелях, уродженка села Лисиче, створила пам’ятник жертвам репресій 1920 -1950 рр., встановлений у центрі села. В списку встановлених імен 89 прізвищ - жертв тоталітарного режиму. Зусиллями Світлани Мефодіївни Лелях виготовлено меморіальні дошки героям-землякам Климу Олейнюку та воїну-афганцю Віталію Троцюку. Дошки встановлено на приміщенні школи, де навчалися обидва герої. В селі функціонує загально-освітня школа I-II ступенів. В 2006-2007
навчальному році тут навчається 61 учень. Працює 15 вчителів. До послуг населення є клуб в орендованому приміщенні, де працюють гуртки художньої самодіяльності, проводяться святкові міроприємства та дискотеки, бібліотека з10-тисячним книжковим фондом. Медичне обслуговування населення здійснює фельшерсько-акушерський пункт. Функціонує лісо-комунальне підприємство, яке опікується водогінною мережою та лісом. Є відділення зв’язку. В населеному пункті проводиться приватизація земельних ділянок, що є в користуванні гр
